Хвороба Крона (термінальний ілеїт, регіональний ентерит) – хронічне запальне рецидивуюче трансмуральне ураження стінок травного тракту ( може виникати в любому відділі від стравоходу до прямої кишки, але найчастіше уражаються дистальні відділи тонкої кишки) нез’ясованої етіології із тенденцією до розвитку ускладнень.

B.Krohn, L.Ginzburg і G.Oppenheimer вперше описали дану хворобу у 1932 році.

Етіологія виникнення хвороби Крона остаточно не з’ясована. Раніше вважали, що стрес та дієта викликають захворювання, але зараз відомо, що вони здатні лише погіршити перебіг.

На даний час існує декілька теорій виникнення:

• імунологічна
• інфекційна
• генетична
• вплив екзо- і ендоген¬них пускових механізмів

Домінуюча роль у патогенезі Хвороби крона належить імунній системі. Вважається, що у пацієнтів із генетичною схильність у відповідь на наявність тригерних факторів у стінці травного тракту (віруси, бактерії, алергени) запускається патологічна імунна відповідь із продукцією лімфоцитів сенсибілізованих до антитіл клітин слизової оболонки травного тракту. Даний процес призводить до розвитку хронічного гранулематозного запалення.

Клінічна картина варіабельна і залежить від місця та характеру ураження травного тракту.

Характерними симптомами є:

• Діарея
• Болі та коліки в животі
• Лихоманка та загальна слабість
• Втрата апетиту та ваги
• Наявність крові у калі
• Наявність різноманітних нориць при пізніх стадіях захворювання

Також хвороба Крона характеризується ураженнями інших органів та систем:

• Ураження суглобів:
  артрити, сакроілеїт, анкілозуючий спондиліт
  
  
• Ураження очей:
  кон'юнктивіт, епісклерит, кератит, ірит, увеїт
  
  
• Ушкодження шкіри:
  вузлова еритема, гангренозна піодермія, пустульозний дерматоз,
  афтозний стоматит, виразки і тріщини губ
  
  
• Первинний склерозивний холангіт
  
  
• Нефролітіаз
  
  
• Стриктури уретри
  
  
• Гідронефроз
  
  
• Холецистолітіаз
  
  
• Системний амілоїдоз

Для діагностики використовують 

• лабораторні методи досліджень:
  загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, загальний аналіз калу із визначенням прихованої крові, біохімічний аналіз крові та ін.
  
  
• інструментальні:
  КТ, МРТ, рентгенографія, УСГ, ендоскопічні обстеження.

Золотим стандартом діагностики є ендоскопічні методи дослідження з біопсією:

• ФЕГДС
• колоноскопія
• ректороманоскопія.

• Рубцювання та звуження просвіту кишківника, що може призвести до непрохідності
  
  
• Утворення виразок із можливими ускладненнями
  (кровотеча, перфорація, пенетраця, малігнізація)
  
  
• Утворення нориць
  (між петлями кишок, у сусідні органи, на поверхню шкіри)
  
  
• Утворення абсцесів у стінці кишківника чи черевні порожнині
  
  
• Виникнення анальних тріщин, парапроктитів та супроводжуючої патології
  
  
• Надмірна втрата маси тіла, виснаження, гіповітаміноз, дисбактеріоз

Лікування хвороби Крона призначається індивідуально лікарем в медичних закладах.

В основу базисного лікування покладено:

• дієтотерапію,
• салазопрепарати,
• НПЗП,
• гормональні препарати,
• імунодепресанти,
• антибактеріальні препарати та ін.