Анатомія

Кишківник (лат. intestinum) - частина шлунково-кишкового тракту, що починається від воротаря шлунка і закінчується анальним отвором.

У кишечнику відбувається перетравлювання і всмоктування їжі, синтезуються деякі інтестинальні гормони, він також грає важливу роль в імунних процесах.

Знаходиться в черевній порожнині.

Це відділ травної системи людини, розташований між шлунком і товстою кишкою. У тонкій кишці в основному і відбувається процес травлення. Тонка кишка називається тонкою за те, що її стінки менше товсті і міцні, ніж стінки товстої кишки, а також за те, що діаметр її внутрішнього просвіту, або порожнини, також менший діаметра просвіту товстої кишки.

У тонкій кишці виділяють наступні підвідділи:

• дванадцятипала кишка (лат. duodenum);
• порожня кишка (лат. jejunum);
• клубова кишка (лат. ileum).

Довжина тонкої кишки коливається в межах 160-430 см; у жінок вона коротша, ніж у чоловіків. Діаметр тонкої кишки в проксимальній її частини в середньому дорівнює 50 мм, в дистальної частини кишки він зменшується до 30 мм. Тонка кишка поділяється на дванадцятипалу, порожню і клубову кишки. Порожня і клубова кишки рухливі, лежать внутрішньочеревно (Інтраперитонеально) і мають брижі, що представляє собою дуплікатуру очеревини. Між листками брижі знаходяться нерви, кровоносні і лімфатичні судини, лімфатичні вузли і жирова клітковина.

Товста кишка - це нижня, крайова частина травного тракту у людини, а саме нижня частина кишківника, в якій відбувається в основному всмоктування води і формування з харчової кашки (хімусу) оформленого калу.

Товста кишка названа товстою за те, що її стінки товщі стінок тонкої кишки за рахунок більшої товщини м'язового і сполучнотканинного шарів, а також за те, що діаметр її внутрішнього просвіту, або порожнини, також більше діаметра внутрішнього просвіту тонкого кишківника.

У товстій кишці виділяють наступні підвідділи:

• сліпа кишка (лат. caecum) з червоподібного відростка (лат. appendix vermiformis);
• ободова кишка (лат. colon) з їїпідвідділами:
• висхідна ободова кишка (лат. colon ascendens),
• поперечноободочна кишка (лат. colon transversum),
• спадна ободова кишка (лат. colon descendens,
• сигмовидна кишка (лат. colon sigmoideum)
• пряма кишка, (лат. rectum), з широкою частиною - ампулою прямої кишки (лат. ampulla recti), і кінцевою частиною - анальним каналом (лат. canalis analis), яка закінчується анусом (лат. anus).

Товста кишка має довжину, рівну в середньому 1,5м, діаметр її в початковому відділі становить 7-14 см, в каудальному - 4-6 см. Вона поділяється на 6 частин: сліпу кишку, висхідну ободову, поперечну ободову, низхідну ободову, сигмовидну ободову і пряму кишку. Від сліпої кишки відходить червоподібний відросток(Апендикс), що представляє собою рудиментарний орган, який, на думку ряду авторів, має як лімфоїдний орган важливе функціональне значення. Перехід висхідної ободової кишки в поперечну ободову отримав назву правого, або печінкового, вигину ободової кишки, перехід поперечної ободової в низхідну - лівого, або селезінкової, вигину ободової кишки.

Слизова оболонка товстої кишки позбавлена ворсинок, але в ній є велика кількість крипт. У власній пластинці слизової оболонки К. знаходяться скупчення лімфоїдної тканини у вигляді одиноких і групових лімфатичних фолікулів. М'язова оболонка кишечника представлена поздовжніми і круговими гладком'язовими волокнами.

Процес травлення в кишківнику починається в порожнині тонкої кишки (порожнинне травлення). Тут за участю ферментів підшлункової залози здійснюється гідроліз складних полімерів (білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот) до поліпептидів і дисахаридів. Подальше розщеплення утворених з'єднань до моносахаридів, амінокислот, жирних кислот і моногліцеридів відбувається на стінці тонкої кишки, зокрема на мембранах кишкового епітелію (мембранне травлення),при цьому важлива роль належить власне кишковим ферментам.

Більшість речовин всмоктується у дванадцятипалій кишці та проксимальному відділі порожньої; вітамін В12 і жовчні кислоти - в клубовій кишці. Найважливішими механізмами всмоктування в кишківнику є активний транспорт, який здійснюється проти концентраційного градієнта з використанням енергії, що звільняється при розщепленні фосфорних сполук, і дифузія.

Однією з найбільш важливих є ендокринна функція кишківника. Клітинами кишківника синтезуються пептидні гормони (секретин, панкреозимін, кишковий глюкагон, гастроінгібіуючий поліпептид, вазоактивний інтестинальний пептид, мотілін, нейротензин тощо),забезпечують регуляцію діяльності травної системи та інших систем організму. Найбільша кількість таких клітин зосереджено в дванадцятипалій кишці.