Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - це хронічне рецидивуюче захворювання, обумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції гастроезофагеальної зони і характеризується спонтанним або регулярним закиданням у стравохід шлункового та дуоденального вмісту, що призводить до пошкодження дистального відділу стравоходу з розвитком в ньому ерозивно-виразкових, катаральних і / або функціональних порушень.

Герх - поліетіологічне захворювання.

Серед основних причин виникнення ГЕРХу можна назвати:

• кила стравохідного отвору діафрагми
• інтенсивні фізичні навантаження
• психоемоційне перенапруження
• патологія гастродуоденальної зони
  (виразкова хвороба,дуоденостаз,дуоденогастральний рефлюкс)
• нераціональне харчування
• прийом медикаментів, що знижують тонус стравохідного сфінктера
  (пролонговані нітрати, антагоністи кальцію, теофілін, седативні препарати)
• зловживання алкоголем та паління, вживання кави та мінералізованих напоїв, майонезу, кетчупів, гострих страв і приправ
• підвищення внутрішньочеревного тиску
  (вагітність, використання корсетів і бандажів, метеоризм, ожиріння)

В основі патогенезу ГЕРХ лежить порушення співвідношення між факторами захисту слизової оболонки та посиленням агресивної дії шлункового соку на слизову оболонку. Внаслідок тривалої дії подразнюючого фактора виникає запалення слизової оболонки, котре в подальшому може перейти у стравохід Баретта ( передраковий стан).

1. Класифікації ГЕРХ за ступенем важкості (Savary М., Miller G.)
   
   І ступінь - катаральний езофагіт, поодинокі ерозії захоплюють менше 10% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу;
   
   ІІ ступінь - зливні ерозії, які захоплюють до 50% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу;
   
   ІІІ ступінь - циркулярно розташовані зливні ерозії, які займають практично всю поверхню слизової оболонки стравоходу;
   
   IV ступінь - утворення пептичних виразок і стриктур стравоходу, тонкокишкова метаплазія слизової оболонки стравоходу (стравохід Баррета).

2. Лос-Анджелеська класифікація ГЕРХ
   
   Ступінь А – одне або кілька пошкоджень слизової оболонки стравоходу, кожне з яких завдовжки не більше 5 мм, обмежене однією складкою слизової оболонки.
   
   Ступінь В - одне або кілька пошкоджень слизової оболонки стравоходу завдовжки більше 5 мм, обмежене складками слизової оболонки, причому пошкодження не розповсюджуються між двома складками.
   
   Ступінь С - одне або кілька пошкоджень слизової оболонки стравоходу завдовжки більше 5 мм, обмежене складками слизової оболонки, причому пошкодження розповсюджуються між двома складками, але займають менше 75 % кола стравоходу.
   
   Ступінь D – пошкодження слизової оболонки стравоходу, що охоплюють 75 % і більше по його колу.

Стравохідні симптоми ГЕРХ:

• печія
  (особливо під час фізичного навантаження, нахилу тулуба, у положенні лежачи, після прийому їжі)
  
  
• відрижка повітрям, їжею, кислим, гірким
  (з’являється внаслідок ретроградного надходження шлункового вмісту в стравохід та ротову порожнину)
  
  
• біль за грудиною
  (виникає через спазм стравоходу у відповідь на кислотно-пептичну агресію, за локалізацією та іррадіацією подібний симптом може імітувати стенокардичний біль)
  
  
• дисфагія
  (відчуття утруднення проходження їжі по стравоходу)
  
  
• одинофагія
  (біль при ковтанні і проходженні їжі по стравоходу)
  
  
• підвищене слиновиділення.

Позастравохідні симптоми:

• отоларингологічні
  пов’язані з безпосередньою дією агресивного рефлюксату на глотку та гортань, що призводить до виникнення ларингіту, фарингіту, виразок, гранульом, поліпів голосових складок, сухості й першіння в горлі, охриплості, середнього отиту, оталгій, риніту, та інших симптомів
  
  
• бронхолегеневі
  зумовлені як прямою дією агресивних факторів, так і розвитком езофагобронхіального рефлексу (кашель, задишка, які частіше виникають у положенні лежачи, пароксизмальне нічне апное, розвиток аспіраційної пневмонії, абсцесів легень, ателектазу легень, бронхіальної астми)
  
  
• кардіальні
  біль у ділянці серця, аритмії, тахікардія та інші кардіальні симптоми за аналогією до „бронхопульмональної маски” також можуть з’являтися за рахунок езофагокардіального рефлексу, спровокованого потраплянням кислоти в стравохід
  
  
• стоматологічні
  ерозії емалі зубів, карієс, пародонтоз, стоматит, неприємний запах з рота та інші ураження ротової порожнини.

• добова внутрішньостравохідна рН-метрія –
  при ГЕРХ загальний час зниження внутрішньостравохідного рН < 4,0 протягом доби складає більше 4 годин.
  
  
• езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) з біопсією –
  для виявлення езофагіта, діагностики стравоходу Баррета,
  
  
• хромоендоскопія стравоходу –
  для виявлення ділянок метаплазії слизової оболонки стравоходу
  
  
• гістологічне дослідження слизової оболонки стравоходу,
  
  
• рентгеноскопія –
  для виявлення регургітації, органічних змін стравоходу (стриктури, виразки стравоходу, кили стравохідного отвору діафрагми),
  
  
• внутрішньостравохідна манометрія
  виявляє зниження тиску нижнього стравохідного сфінктера нижче 10 мм рт.ст., збільшення числа транзиторних розслаблень сфінктера, зниження амплітуди перистальтичних скорочень стінки стравоходу.
  
  
• тест з інгібіторами протонної помпи
  полягає в усуненні клінічної симптоматики на тлі прийому стандартної дози інгібіторів протонної помпи протягом 7 днів.

1. Зміна стилю життя
   
   • уникнення горизонтального положення під час сну
   • уникнення горизонтального положення тіла протягом 2-3 годин після їди;
   • відмова від паління і зловживання алкоголем;
   • зниження маси тіла в разі її надлишку;
   • відмова від носіння корсетів, бандажів, тугих поясів, що збільшують внутрішньочеревний тиск;
   • виключення підняття ваги більше 8-10 кг;
   • обмеження робіт, пов’язаних із нахилом тулуба, з перенатуженням черевних м’язів;
   • обмеження вживання лікарських засобів, що знижують тонус нижнього стравохідного сфінктера;
   • обмеження продуктів, що знижують тонус стравохідного сфінктера (кава, міцний чай, шоколад, м’ята, молоко, жирне м’ясо, спеції);
   • уникання продуктів, що подразнюють слизову оболонку стравоходу (цитрусові, цибуля, часник, томати, смажені страви);
   • обмеження продуктів, що підвищують внутрішньошлунковий тиск, стимулюють кислотоутворюючу функцію шлунка (пиво, шампанське, газовані мінеральні води, бобові);
   • бажане підвищене вживання білка, який, на відміну від жиру, збільшує тонус нижнього стравохідного сфінктера.

2. Медикаментозне
   
   • Прокінетики
     для підсилення тонусу і скорочення нижнього стравохідного сфінктера, зменшення або припинення гастроезофагеального і дуоденогастрального рефлексу, покращенні евакуації хімусу з шлунка у дванадцятипалу кишку .
     
     
   • Антисекреторні засоби.
     Для ефективного усунення симптомів ГЕРХ та лікування запально-ерозивних змін стравохідного епітелію необхідно підтримувати рівень рН у стравоході вище 4,0 протягом не менше 16 годин на добу (правило Белла).
     
     
   • Антациди
     Для нейтралізації соляної кислоти та пепсину, адсорбції жовчних кислот, лізолецитину, покращення езофагеального очищення, олужнення стравоходу.

3. Оперативне
   
   • Лапароскопічна крурорафія із фундоплікацією за Ніссен-Розетті, Тупе, Дором