Кіста (кісти) печінки – це порожнинні утворення в печінці (або порожнин), які заповнені рідиною.

Кісти печінки спостерігаються в 5 – 6% населення. При цьому в жінок вони бувають в 3 – 5 разів частіше, і як правило вони виявляються в віці від 35 до 55 років.

 

За кількістю кісти бувають одиночні та множинні (полікістоз) кісти - 2 і більше кіст, які розміщуються в різних сегментах печінки.

За своїм походженням кісти бувають справжні та несправжні.

Справжні кісти – це ті, які утворились із жовчних ходів в процесі розвитку печінки, і стінка кісти вистелена епітеліальним шаром.

Несправжні кісти – це ті, які утворились в результаті травм, операцій, тощо. Стінкою кісти в даному випадку являється фіброзно-змінена тканина печінки.

Крім того, зустрічаються кісти, які розвиваються внаслідок враження паразитами, найчастіше це ехінококові кісти.

Специфічних проявів кісти печінки не мають. А тому скарги залежать переважно від ускладнень, які може спричинити кіста. Так, у випадках, коли кіст багато або коли кіста великих розмірів, пацієнт може відчувати біль в правому підребер’ї, епігастрії, біля пупка, інколи біль віддає в ліву руку, лопатку.

Ускладнення кіст печінки:

• Розрив кісти печінки з витіканням вмісту кісти в черевну порожнину, внаслідок чого розвивається картина «гострого живота», важка інтоксикація, перитоніт, тощо.

• Кровотеча в порожнину кісти з наступним її розривом та відкритої профузною кровотечею в черевну порожнину, що безпосередньо загрожує життю людини: хворий відчуває різкий біль, після чого наступає різка слабкість, втрата свідомості, холодний піт.
  
  У випадку нагноєння вмісту кісти, у хворого крім болі спостерігається висока температура тіла, озноби, загальна слабкість. В такій ситуації розвивається важка загальна інтоксикація організму, перитоніт, тощо.

• Розрив паразитарної кісти може призвести до проникнення паразитів у кровоносне русло та розповсюдження їх по організму, призводячи до більш важкого перебігу хвороби. Крім того, життєдіяльність та розмноження самих паразитів призводить до постійного росту кісти та зменшення тканини здорової печінки.

В переважній більшості випадків кісти печінки виявляють випадково під час УЗД, яке виконується з приводу діагностики інших захворювань.

При виникненні ускладнень, використовують комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію та інші діагностичні методики.

Лікування кіст печінки залежить від їх розмірів, місця розташування та причини виникнення. Не паразитарні кісти, розмір яких не перевищує 4 см та які не стискають магістральні судини або протоки вимагають лише спостереження: УЗД дослідження один раз на рік.

В інших випадках хворим необхідне операційне лікування.

До основних операцій при кістах печінки відносяться:

• Вилущування кісти з її оболонкою

•  Видалення враженої частини печінки

• Висічення стінки кісти

• Розкриття та дренування порожнини кісти з обробкою порожнини кісти антисептичними та склерозуючими розчинами (96% етиловий спирт, тощо)