Кишкова непрохідність - повне або часткове припинення пасажу кишкового вмісту (хімусу) по травному каналу як внаслідок механічної перешкоди, так і через порушення моторної функції кишки.

Гостра кишкова непрохідність (ГКН) є частим грізним захворюванням в невідкладній абдомінальній хірургії - близько 10% у структурі гострих захворювань органів черевної порожнини. Гостра кишкова непрохідность починається раптово, характеризуєтьс явеликим поліморфізмом клінічних проявів, швидко призводить до важкої інтоксикації, змін гомеостазу, що викликає різноманітні ускладнення патологічного процесу і погіршує стан хворого.

В етіології гострої кишкової непрохідності вирізняють фактори, що сприяють розвитку та безпосередньо призводять до непрохідності.

Анатомо-морфологічні зміни в черевній порожнині, що сприяють розвитку кишкової непрохідності:

1. Причини обтураційної непрохідності.

1. Вроджені - аномалії кишок
   (атрезії, подвоєння, фіксований дивертикул Меккеля та ін.).
   
   
2. Набуті - злоякісні і доброякісні пухлини кишок, чужорідні тіла, запальні інфільтрати, абсцеси, спайки.

2. Причини странгуляційної непрохідності.

1. Вроджені - аномалії розвитку очеревини, брижі, кишок (глибокі кишені в парієтальній очеревині в ділянці звязки Трейца, надміхуревої ямки, доліхосигма та ін.).
   
   
2. Набуті - грижові отвори, травматичні дефекти і рубцеві зміни в брижі, спайки, особливо які утворюють тяжі.

3. Причини інвагінації.

1. Вроджені порушення інервації і моторики кишок.
   
   
2. Набуті – інтоксикація, гострі і хронічні захворювання кишок (ентеритита ін.), частіше у дітей.

4. Причини спайкової непрохідності:

1. Вроджені – тяжі Ледда, мембрани Джексона.
   
   
2. Набуті – запальні, посттравматичні і післяопераційні спайки.

5. Причинні фактори динамічної непрохідності:

1. Спастичної – отруєння свинцем, глистна інвазія, істерія.
   
   
2. Паралітичної – аліментарні порушення, істерія, запальні процеси в черевній порожнині (абсцеси, перитоніти), післяопераційні парези та ін.

До причин, що безпосередньо призводять до непрохідності, належать:

• надмірна рухова активність кишки, спастичні її стани,
• прийом їжі, особливо багатої на клітковину, що важко перетравлюється,
• різке підвищення внутрішньочеревного тиску, тощо. 

Вже в перші години розвитку механічної гострої кишкової непрохідності відмічається посилення перистальтики, як би для подолання утвореної перешкоди. Надалі настає фаза значного пригнічення моторної функції, перистальтичні скорочення появляються рідше і стають слабшими, а в пізній стадії непрохідності наступає повний параліч кишок. Проксимальніше рівня непрохідності суттєво підвищується тиск в просвіті травного каналу, стінки кишок потовщуються за рахунок набряку і венозного застою, значно знижується всмоктування.

В міру формування і прогресування непрохідності підвищення внутрішньокишкового тиску приводить до перерозтягнення і значного зтончення стінки кишок, виникають незворотні деструктивні зміни.

За походженням:

• вроджена
• набута

За клінічним перебігом:

• гостра
• хронічна

За механізмом розвитку:

1. Механічна:

• обтураційна
  (закупорка кишки зсередини чи стискання ззовні пухлинами, кістами, глистами, копролітами, жовчними каменями, чужорідними тілами, рубцеві стенози кишки)

• странгуляційна
  (завороти, вузлоутворення)

• змішана
  (спайкова, защемлені грижі, інвагінації)

2. Динамічна:

• спастична
• паралітична

За локалізацією механічної перешкоди:

• тонковишкова (висока, низька)
• товстокишкова

За ступенем порушення пассажу кишкового вмісту:

• повна
• часткова

Крім того, в ході розвитку патологічного процесу виділяють:

І стадію – гострого порушення кишкового пасажу

ІІ стадію – гострих розладів гемоциркуляції в стінці кишки і її брижі

ІІІ стадію – перитоніту (термінальна).

Кардинальна відмінність механічної кишкової непрохідності від динамічної полягає в тому, що в першому випадку є механічна перешкода кишковому пассажу, а в другому – просвіт кишки вільний, порушується її моторна функція, без механічної перепони для просування кишкового вмісту.

• нападоподібний біль.
  При странгуляційній кишковій непрохідності –постійний біль, який підсилюється на висоті перистальтичного руху.
  При обтураційній кишковій непрохідності – біль тільки на висоті перистальтики, в запущених випадках – постійний біль;

• блювання.
  При високій кишковій непрохідності не приносить полегшення.
  При низькій кишковій непрохідності – на початку захворювання відсутнє. В блювотних масах шлунковий вміст, потім жовч, в запущених випадках – темна рідина з запахом калу;

• затримка стільця і газів;
  
  
• загальний стан – у більшості випадків тяжкий;
  
  
• положення в ліжку на спині або на боці (рідко).
  Хворий неспокійний під час приступу болю, його обличчя виражає страждання;

• температура тіла спочатку нормальна, потім знижується. При наявності перитоніту температура зростає до 38-40оС;

• пульс спочатку без змін, потім частішає, слабкого наповнення і напруження;

• АТ знижується (результат гіповолемії та гіпокаліємії);

• язик спочатку вологий, вкритий сірим нальотом, потім сухий з брудним нальотом;
  
  
• живіт здутий, при вузлоутворенні – асиметричний;
  
  
• перистальтика спочатку підсилена і дзвінка, потім слабне і стихає (симптом "могильної тиші");

У клінічному перебігу гострої кишкової непрохідності виділяють три періоди або стадії:

1. Початкова або "ілеусного крику" – від 2 до 12 годин. Розвивається внаслідок порушення пасажу по кишці, характеризується гіперперестальтикою, розтягненням кишки вище місця обтурації, переймоподібним болем, блюванням. Змертвіння наступає швидко.
   
   
2. Стадія гемодинамічних розладів – від 12 до 24 годин. Біль стає постійним, живіт здутий, асиметричний, є повна затримка відходження калових мас і газів. Перистальтика кишечника в'яла, з’являються гемодинамічні зміни, пов'язані з гіповолемією та централізацією кровообігу. Спостерігається спрага, сухістьязика, зниження тургору шкіри, зниження тонусу очних яблук, зниження АТ, тахікардія, підвищення гематокриту, спадіння шийних вен, зменшення діурезу.
   
   
3. Стадія перитоніту і поліорганної дисфункції. Стан хворого вкрай тяжкий, обличчя Гіппократа, сухий язик, калове блювання, живіт здутий, перистальтика не вислуховується, висока температура тіла, частий пульс, АТ до 60-70 мм. рт.ст. Розвивається гіповолемічний шок, гіпокаліємія, ацидоз крові

• УСГ
• Рентгенографія ОЧП
• Рентгенографія із контрастуванням баріє
• Іригоскопія
• КТ

• Негайна госпіталізація у лікарню
• Знеболення
• Декомпресія верхніх відділів ШКТ зондом та постановка клізм
• Масивна інфузійна терапія
• Оперативне втручання

Типи операцій:

• Резекція ураженого сегменту кишки
• Резекція ураженого сегменту кишки + накладання стоми
  (з’єднання просвіту кишки із зовнішнім середовищем)