Дванадцятипала кишка (duodenum) – початковий відділ тонкої кишки, розташований між шлунком і порожньою кишкою.

Спереду дванадцятипалу кишку прикриває права частка печінки, сама вона охоплює головку підшлункової залози. У новонароджених дванадцятипала кишка зазвичай має кільцевидну форму, у дорослих – V-подібну, С-подібну, складчасту або неправильну форму. Довжина її у дорослої людини 27-30 см, ємність – 150-250 мл.

У дванадцятипалій кишці виділяють 4 частини. Верхня горизонтальна частина найкоротша; вона має округлу форму, довжину до 3-4 см; починається від шлунку і йде вправо і назад по правій поверхні хребта, переходячи в області верхнього вигину в низхідну частину. Початковий відділ верхньої частини 12-палої кишки в клініці відомий під назвою цибулини. Низхідна частина, довжина якої 9-12 см, майже вертикально спускається вниз і закінчується біля нижнього вигину. У просвіт дванадцятипалої кишки в цій частині відкриваються загальна жовчна протока і протока підшлункової залози, що утворюють на слизовій оболонці великий сосочок дванадцятипалої кишки (Фатерів сосок). Вище нього іноді розташовується малий сосочок дванадцятипалої кишки, в який відкривається додатковий протік підшлункової залози. Нижня горизонтальна частина, що має довжину від 1 до 9 см, проходить на рівні III і IV поперекових хребців, нижче брижі поперечної ободової кишки, частково за коренем брижі тонкої кишки. Висхідна частина довжиною 6-13 см переходить безпосередньо в порожню кишку, утворюючи в місці переходу вигин. У верхній частині дванадцятипалої кишки з трьох боків покрита очеревиною. Низхідна і горизонтальна частини розташовані заочеревинно, висхідна частина поступово знову займає інтраперітонеальне положення. З підшлунковою залозою дванадцятипала кишка з’єднана гладкими м’язами, вивідними протоками залози і загальними кровоносними судинами, з печінкою – печінково-дуоденальної зв’язкою.

Стінка дванадцятипалої кишки складається з серозної, м’язової та слизової оболонок, а також підслизової основи, відокремленої від слизової оболонки м’язовою пластинкою. На внутрішній поверхні дванадцятипалої кишки є кишкові ворсинки, вкриті високим призматичним епітелієм, завдяки мікроворсинкам яких абсорбційна здатність клітини збільшується в десятки разів. Власна пластинка слизової оболонки помірно інфільтрована лімфоцитами і плазматичними клітинами, зустрічаються і лімфатичні фолікули. У підслизовій основі розташовані слизові дуоденальні залози, вивідні протоки яких відкриваються біля основи або на бокових стінках кишкових крипт – трубчастих заглиблень епітелію у власній пластинці слизової оболонки. М’язова оболонка дванадцятипалої кишки є продовженням м’язової оболонки шлунка; вона утворена пучками гладких (непосмугованих) м’язових клітин, розташованих у два шари. У зовнішньому шарі вони розташовуються подовжньо, у внутрішньому – циркулярно. Серозна оболонка покриває дванадцятипалу кишку лише частково, інші відділи покриті адвентицією, утвореною пухкою волокнистою сполучною тканиною, що містить велику кількість судин і нервів.